Урок 6. Земля і Місяць. Планети земної групи. - Астрономія - Каталог статей - Янок Петро Григорович
Четвер, 08.12.2016, 17:02
Форма входу
Меню сайту
Категорії розділу
Фізика 9 клас [82]
Фізика 10 клас [63]
Фізика 11 клас [76]
Астрономія [35]
Коледж [29]
Документація на кабінет [7]
Розробки уроків [0]
Позакласна робота [16]
Роботи учнів [1]
Корисні посилання [5]
Різне [21]
Фото [8]
Методика [2]
Пошук
Друзі сайту




























Годинник
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Нашому сайту

Каталог статей

Головна » Вчитель » Астрономія

Урок 6. Земля і Місяць. Планети земної групи.

1. Планети Сонячної системи поділяють на:
  1.1. планети земної групи: Меркурій, Венера, Земля, Марс;
  1.2. планети-гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун;
  1.3. планети-карлики: Церера, Плутон, Ерида.
2. Земля рухається по своїй орбіті навколо Сонця з швидкістю 30 км/с на віддалі 149,6 млн. км з періодом 365 діб 5 год. Вона також обертається навколо своєї осі з періодом 24 год.
Доказом обертання Землі навколо своєї осі слугує маятник Фуко. Його встановив Фуко в 1851 році під куполом Пантеона в Парижі. Чугунна куля масою 28 кг підвішена на стальному підвісі довжиною 67 м.
3. Навколо Землі товщиною 1000 км існує атмосфера, яка складається з 78% азоту та 21% кисню. Якби кисню було б на кілька відсотків більше, то виникали б постійні пожежі, а якби менше, сірник не можна було б запалити.
4. В атмосфері є водяна пара, яка затримує інфрачервоне випромінювання Землі, створюючи парниковий ефект. Якби водяна пара була відсутня, то температура на поверхні була б -25о С.
5. Магнітне поле Землі створює на висоті понад 500 км пояси радіації, і захищає життя від смертельних потоків космічних частинок.
6. Екологічна система Землі перебуває в стані стійкої рівноваги. Але екологічну катастрофу може створити людина внаслідок техногенної діяльності
(спалювання органічного палива призводить до зменшення кисню і збільшення вуглекислого газу в атмосфері).
7. Місяць є природним супутником Землі, на якому відсутня атмосфера. Він легший за Землю у 80 разів, а за розмірами в 4 рази менший. Такого природного супутника у порівнянні з планетою в Сонячній системі немає.
8. Вісім фаз Місяця (новий Місяць, перша чверть, повний Місяць, старий Місяць), тобто зміна його зовнішнього вигляду, настають внаслідок того, що Місяць світиться відбитими сонячними променями.
9. В зв'язку з тим, що сила тяжіння на Місяці в 6 разів менша ніж на Землі, вона  не може утримати атмосферу біля поверхні.
Тому на Місяці 2 тижні світить Сонце і температура піднімається до +130о С, а потім після двотижневої ночі температура падає до -160о С.
10. Відбите світло від поверхні Місяця долітає до Землі трохи більше, ніж за секунду. Космічна ракета долітає за кілька днів.
11. На поверхні Місяця є моря і материки з кільцевими кратерами від падіння метеоритів та астероїдів. Вкрита вона кількаметровим реголітом (шаром пилу та уламками каміння). Найвища гора на Місяці має висоту 11,5 км. Перші карти Місяця виготовив Томас Харріот 1609 року.
12. Перебуваючи на невеликій відстані від Землі Місяць дією гравітаційного поля викликає двічі на добу морські припливи і відпливи. Внаслідок цього рівень води піднімається від 1-18 метрів в залежності від характеру узбережжя. А у верхніх шарах атмосфери (мезосфера) на висоті 50-80 км температура знижується до -80о С, утворюються кристалики льоду і появляються сріблясті хмари.
13. Основи наукових знань про Місяць заклав Галілей. Він детально описав поверхню Місяця, назвав основні елементи його рельєфу. Дослідження Місяця розпочалось в 1959 році, коли АМС Радянського Союзу "Луна-2" долетіла до поверхні Місяця, а "Луна-3" вперше в світі сфотографувала протилежний бік Місяця. 21 липня 1969 року на поверхню Місяця здійснив посадку пілотований космічний корабель "Аполлон-ІІ" з трьома астронавтами (США). Астронавт Нейл Армстронг зробив перший крок по поверхні іншого світу зі словами: "Це невеликий крок для людини, але великий стрибок для людства".
14. Місячний серп і зорі - символи ісламської релігії. На прапорах 8 країн зображений півмісяць: Азербайджан, Алжир,  Мавританія, Малайзії, Мальдів, Сінгапур, Туніс, Туреччина.
15. Планети земної групи мають у порівнянні з планетами-гігантами невеликі розміри і маси, тверду поверхню, значну густину (5 г/см3), бо складаються з важких хімічних елементів. Мають гаряче металеве ядро, яке оточене мантією, і корою. Ці планети повільно обертаються навколо своїх осей. Фізичні умови на поверхні Меркурія, Венери і Марса дуже відрізняються від земних, тому там не виявлені ознаки життя.

16. Меркурій. Період осьового обертання планети становить 2/3 періоду обертання навколо Сонця. одна сонячна доба на цій планеті триває майже два меркуріанських роки. Через відсутність атмосфери й близькість до Сонця фізичні умови на поверхні Меркурія дуже суворі. В полудень на екваторі максимальна температура сягає 700 К, а вночі знижується до 100 К. Меркурій має розріджену газову оболонку, яка в основному складається з гелію, водню і незначної кількості аргону, неону, ксенону. Поверхня вкрита кратерами. Вважається, що в ядрі зосереджено 80% усієї маси, і цим визначається його найбільша середня густина серед усіх планет Сонячної системи.
17. Венера. Планета, яка найповільніше обертається навколо осі у зворотному напрямку порівняно з іншими планетами. Потужний хмаровий шар відбиває у космос 75% сонячного світла. Це єдина планета, від світла якої земні предмети відкидають тінь. Доба на Венері довша за земний рік.
18. В 1762 році Ломоносов виявив атмосферу на Венері. Головна складова атмосфери - вуглекислий газ (96% за об'ємом). Атмосфера планети така щільна, що поверхню через неї побачити неможливо. Наявність в атмосфері Венери великої кількості вуглекислого газу спричиняє явище парникового ефекту, яке проявляється значно сильніше ніж на Землі. Парниковий ефект "підігріває" Венеру на 400о С, Землю - на 35, Марс - на 9. Венера є найгарячішою планетою Сонячної системи. Температура на поверхні досягає 780 К, а тиск - 80-100 атм. За допомогою радіолокаторів на поверхні Венери було виявлено велетенські кратери, згаслі вулкани, просторі низовини, високі гірські масиви. 
19. Марс - четверта планета Сонячної системи. Марс має найбільший ударний кратер, два найбільших вулканічних плато, три найбільші гори-вулкани, найвищу гору вулканічного походження Олімп, розріджену атмосферу. Гори на Марсі досягають висоти 20-25 кілометрів. 2/3 поверхні Марса займають світлі ділянки (материки) та близько третини - темні ділянки - моря. Поблизу полюсів восени утворюються білі плями - полярні шапки, які зникають повністю на початку літа. На поверхні Марса спостерігаються чіткі лінії, названі каналами, а сама поверхня вкрита кратерами.
20. Червонуватий колір марсіанської поверхні обумовлений великою кількістю окисів заліза (іржі). Атмосфера на Марсі дуже розріджена, її тиск біля поверхні становить близько 0,006 тиску земної атмосфери. За складом вона нагадує атмосферу Венери: 95% - вуглекислого газу, 4% - азоту і аргону, 1% - кисню і водяної пари.
21. Марс має два супутники: Фобос і Деймос, дрібні небесні тіла, які за формою нагадують картоплини розмірами до 30 км. Фобос за одну марсіанську добу встигає зробити 3 оберти навколо планети, а Деймос понад 2,5 марсіанської доби перебуває над горизонтом. Поверхні супутників покриті кратерами. Природа цих утворень залишається нез'ясованою.

Вчені розкрили таємницю зворотнього боку Місяця

Спустя 55 лет, коли радянський апарат «Луна-3» передав нам перші знімки зворотнього боку Місяця, человечество разгадало загадку, почему невидимая для нас сторона выглядит совсем иначе, чем видимая. На видимой стороне Луны зафиксированы так называемые «моря» (застывшие озера магматического базальта), образовавшиеся после ударов метеоритов, а на обратной стороне ночного светила их очень мало. Об этом пишет ABC.
Астрофізики з Пенсільванського університету вважають, причина є в тому, що півкулі Місяця відрізняються по товщині місячної кори. Это обусловлено возникновением Луны, когда 4,5 млрд лет назад гигантский объект по имени Тея ударился о Землю. Внешние слои нашей планеты и той таинственной Теи как бы брызнули в космос и постепенно сформировали Луну. Ученые предполагают, что Луна за все время своего существования была обращена к Земле одной и той же стороной. Из-за тепла, излучаемого Землей, ближняя к нам сторона Луны остывала медленнее. Именно поэтому на видимой ее стороне больше «морей».

(15 січня 2014 року 514-й день перебування на Марсі марсохода "Кьюріосіті" Curiosity )

 Опубліковано перші оцінки рівня радіації на поверхні Марса


Астронавти за рік життя на Марсі піддадуться впливу близько 15 рентген іонізуючого випромінювання, що ставить під сумнів можливість існування життя всередині ґрунту Червоної планети, заявляють учені в статті, опублікованій в журналі Science.
Високий рівень радіації вважається одним з головних перешкод на шляху пілотованих експедицій на Марс. Зокрема, дані приладу RAD на борту марсохода, зібрані під час польоту до Червоної планети, показали, що під час подорожі людина може отримати дозу радіації, яку можна порівняти зі смертельною .
З моменту посадки на поверхню Марса на початку серпня 2012 року, марсохід Curiosity безперервно спостерігає за радіаційним фоном на Червоній планеті за допомогою RAD і відправляє зібрані дані на Землю. Дональд Хасслер з Південно- Західного дослідницького інституту в місті Боулдер ( США ) і його колеги проаналізували статистику за рівнем радіації на Марсі за останні 300 днів і "переклали" її зрозумілою нам мовою.
За їх розрахунками, за день організм людини або інших живих істот буде накопичувати близько 0,21 мілізіверта іонізуючого випромінювання, що в десятки разів більше, ніж аналогічні значення для Землі. Як відзначають автори статті, це значення всього в 2 рази менше, ніж рівень радіації у відкритому космосі, виміряний під час польоту Curiosity від Землі до Марса .
У загальній складності, за рік життя на Червоній планеті такий мандрівник накопичить близько 15 рентген іонізуючого випромінювання, що в 300 разів більше граничної річної дози для працівників атомної промисловості. Це сильно обмежує час перебування можливих мандрівників на поверхні Червоної планети, які навряд чи зможуть провести там більше 500 днів без ризику для здоров'я.
Іншим цікавим наслідком цього відкриття стало те, що, за словами Хасслер і його колег, мікроби не можуть існувати у верхніх шарах ґрунту Марса, де вони могли теоретично вижити після випаровування його океанів і атмосфери в глибоку давнину Червоної планети. 10.12.2013

Все ж на Марсі є місце для життя.
Вчені давно досліджували цю планету, і все ж прийшли до висновку, що життя може там зародитись.
В то время как человечество все больше говорит о том, чтобы ступить на поверхность Марса, новые исследования показывают, что в замерзшей воде Красной планеты существует собственная жизнь. Если гипотеза подтвердится, то эти микробы когда-нибудь смогут вернуться к жизни, считает группа ученых из Аризоны и Нидерландов.
Теория основывается на доказательствах, которые свидетельствуют о том, что в прошлом Марс пострадал от огромных наводнений, произошедших миллионы лет назад, когда на планету хлынула вода из огромного озера, до поры скованного льдом. Сегодня полярные шапки Марса, как известно, преимущественно состоят из водяного льда. Замерзшая вода также была обнаружена под поверхностью в средних широтах. Впрочем, ученые убеждены, что когда-то на планете было гораздо больше воды. По их мнению, несколько огромных каналов существовали на поверхности планеты то время, когда Марс только начал превращаться в холодную пустыню, которой является сегодня.
Виктор Бейкер из Университета Аризоны в Тусоне и Мануэль Рода из Утрехтского университета недавно сделали детальное изучение марсианского кратера под названием "Арам Хаос". От этого кратера отходит 10-километровый канал, глубина которого достигает 2 км. Согласно расчетам, за месяц через него могло протекать до 90 000 км3 воды.
Исследователи полагают, что вода заполнила кратер, когда Марс был более теплым. Когда же планета начала охлаждаться, озеро замерзло и оказалось покрыто слоем породы.
Тем не мене ученые считают, что одновременно с этим происходил нагрев льда снизу за счет геотермальной энергии. В результате были созданы условия для появления жидкого слоя. За тысячи лет ослабленная порода рухнула, ломая лед и давая выход воде, которая хлынула на поверхность планеты.  "Может быть, эти каналы являются местами, где сохранились эти спящие организмы, - сказал профессор Бейкер. - Возможно, эти микробы ждут, чтобы мы просверлили отверстие и, взяв образец льда, вернули их к жизни".
Отметим, что на Земле существуют по крайней мере два вида бактерий, которые могут жить под ледником в температурах, сопоставимых с марсианскими. 

Категорія: Астрономія | Додав: Yanok2524 (02.11.2013)
Переглядів: 1332 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: