Урок 16н. Планети земної групи: Меркурій, Венера, Марс і його супутники.
Планети земної групи мають у порівнянні з планетами-гігантами невеликі розміри і маси, тверду поверхню, значну густину (5 г/см3), бо складаються з важких хімічних елементів. Мають гаряче металеве ядро, яке оточене мантією, і корою. Ці планети повільно обертаються навколо своїх осей. Фізичні умови на поверхні Меркурія, Венери і Марса дуже відрізняються від земних, тому там не виявлені ознаки життя.
Меркурій. Період осьового обертання планети становить 2/3 періоду обертання навколо Сонця. Одна сонячна доба на цій планеті триває майже два меркуріанських роки. Через відсутність атмосфери й близькість до Сонця фізичні умови на поверхні Меркурія дуже суворі. В полудень на екваторі максимальна температура сягає 700 К, а вночі знижується до 100 К. Меркурій має розріджену газову оболонку, яка в основному складається з гелію, водню і незначної кількості аргону, неону, ксенону. Поверхня вкрита кратерами. Вважається, що в ядрі зосереджено 80% усієї маси, і цим визначається його найбільша середня густина серед усіх планет Сонячної системи. Метал Меркурія - ртуть.
Венера. Планета, яка найповільніше обертається навколо осі у зворотному напрямку порівняно з іншими планетами. Потужний хмаровий шар відбиває у космос 75% сонячного світла. Це єдина планета, від світла якої земні предмети відкидають тінь. Доба на Венері довша за земний рік. Метал Венери - мідь.
В 1762 році Ломоносов виявив атмосферу на Венері. Головна складова атмосфери - вуглекислий газ (96% за об'ємом). Атмосфера планети така щільна, що поверхню через неї побачити неможливо. Наявність в атмосфері Венери великої кількості вуглекислого газу спричиняє явище парникового ефекту, яке проявляється значно сильніше ніж на Землі. Парниковий ефект "підігріває" Венеру на 400о С, Землю - на 35, Марс - на 9. Венера є найгарячішою планетою Сонячної системи. Температура на поверхні досягає 780 К, а тиск - 80-100 атм. За допомогою радіолокаторів на поверхні Венери було виявлено велетенські кратери, згаслі вулкани, просторі низовини, високі гірські масиви.
Марс - четверта планета Сонячної системи. Марс має найбільший ударний кратер, два найбільших вулканічних плато, три найбільші гори-вулкани, найвищу гору вулканічного походження Олімп, розріджену атмосферу. Гори на Марсі досягають висоти 20-25 кілометрів. 2/3 поверхні Марса займають світлі ділянки (материки) та близько третини - темні ділянки - моря. Поблизу полюсів восени утворюються білі плями - полярні шапки, які зникають повністю на початку літа. На поверхні Марса спостерігаються чіткі лінії, названі каналами, а сама поверхня вкрита кратерами.
Червонуватий колір марсіанської поверхні обумовлений великою кількістю окисів заліза (іржі). Атмосфера на Марсі дуже розріджена, її тиск біля поверхні становить близько 0,006 тиску земної атмосфери. За складом вона нагадує атмосферу Венери: 95% - вуглекислого газу, 4% - азоту і аргону, 1% - кисню і водяної пари. Метал Марса - залізо.
Марс має два супутники: Фобос і Деймос (Страх і Жах), дрібні небесні тіла, які за формою нагадують картоплини розмірами до 30 км. Фобос за одну марсіанську добу встигає зробити 3 оберти навколо планети, а Деймос понад 2,5 марсіанської доби перебуває над горизонтом. Поверхні супутників покриті кратерами. Природа цих утворень залишається нез'ясованою.
(15 січня 2014 року 514-й день перебування на Марсі марсохода "Кьюріосіті" Curiosity )
Опубліковано перші оцінки рівня радіації на поверхні Марса Астронавти за рік життя на Марсі піддадуться впливу близько 15 рентген іонізуючого випромінювання, що ставить під сумнів можливість існування життя всередині ґрунту Червоної планети, заявляють учені.
Високий рівень радіації вважається одним з головних перешкод на шляху пілотованих експедицій на Марс. Зокрема, дані приладу RAD на борту марсохода, зібрані під час польоту до Червоної планети, показали, що під час подорожі людина може отримати дозу радіації, яку можна порівняти зі смертельною.
З моменту посадки на поверхню Марса на початку серпня 2012 року, марсохід Curiosity безперервно спостерігає за радіаційним фоном на Червоній планеті за допомогою RAD і відправляє зібрані дані на Землю. Дональд Хасслер з Південно-Західного дослідницького інституту в місті Боулдер ( США ) і його колеги проаналізували статистику за рівнем радіації на Марсі за останні 300 днів і "переклали" її зрозумілою нам мовою.
За їх розрахунками, за день організм людини або інших живих істот буде накопичувати близько 0,21 мілізіверта іонізуючого випромінювання, що в десятки разів більше, ніж аналогічні значення для Землі. Як відзначають автори статті, це значення всього в 2 рази менше, ніж рівень радіації у відкритому космосі, виміряний під час польоту Curiosity від Землі до Марса .
У загальній складності, за рік життя на Червоній планеті такий мандрівник накопичить близько 15 рентген іонізуючого випромінювання, що в 300 разів більше граничної річної дози для працівників атомної промисловості. Це сильно обмежує час перебування можливих мандрівників на поверхні Червоної планети, які навряд чи зможуть провести там більше 500 днів без ризику для здоров'я.
Іншим цікавим наслідком цього відкриття стало те, що, за словами Хасслер і його колег, мікроби не можуть існувати у верхніх шарах ґрунту Марса, де вони могли теоретично вижити після випаровування його океанів і атмосфери в глибоку давнину Червоної планети. 10.12.2013
Все ж на Марсі є місце для життя.
В то время как человечество все больше говорит о том, чтобы ступить на поверхность Марса, новые исследования показывают, что в замерзшей воде Красной планеты существует собственная жизнь. Если гипотеза подтвердится, то эти микробы когда-нибудь смогут вернуться к жизни, считает группа ученых из Аризоны и Нидерландов. Теория основывается на доказательствах, которые свидетельствуют о том, что в прошлом Марс пострадал от огромных наводнений, произошедших миллионы лет назад, когда на планету хлынула вода из огромного озера, до поры скованного льдом. Сегодня полярные шапки Марса, как известно, преимущественно состоят из водяного льда. Замерзшая вода также была обнаружена под поверхностью в средних широтах. Впрочем, ученые убеждены, что когда-то на планете было гораздо больше воды. По их мнению, несколько огромных каналов существовали на поверхности планеты то время, когда Марс только начал превращаться в холодную пустыню, которой является сегодня.
Виктор Бейкер из Университета Аризоны в Тусоне и Мануэль Рода из Утрехтского университета недавно сделали детальное изучение марсианского кратера под названием "Арам Хаос". От этого кратера отходит 10-километровый канал, глубина которого достигает 2 км. Согласно расчетам, за месяц через него могло протекать до 90 000 км3 воды.
Исследователи полагают, что вода заполнила кратер, когда Марс был более теплым. Когда же планета начала охлаждаться, озеро замерзло и оказалось покрыто слоем породы.
Тем не мене ученые считают, что одновременно с этим происходил нагрев льда снизу за счет геотермальной энергии. В результате были созданы условия для появления жидкого слоя. За тысячи лет ослабленная порода рухнула, ломая лед и давая выход воде, которая хлынула на поверхность планеты. "Может быть, эти каналы являются местами, где сохранились эти спящие организмы, - сказал профессор Бейкер. - Возможно, эти микробы ждут, чтобы мы просверлили отверстие и, взяв образец льда, вернули их к жизни".
Отметим, что на Земле существуют по крайней мере два вида бактерий, которые могут жить под ледником в температурах, сопоставимых с марсианскими.
Первопроходцы Марса. Пять самых знаменитых марсоходов
2020-03-23 16:45:00
Фото: Getty Images
20 марта NASA сообщила о полной готовности марсохода Perseverance к полету. На него были установлены специальные пробоотборники для грунта. Именно в них марсоход может привезти на Землю образцы поверхности и, кто знает, возможно и жизнь. Запуск Perseverance («Настойчивость») состоится в июле 2020 года, когла орбиты Земли и Марса будут рнаходиться в наиболее удачном для полета соотношении. И даже коронавирус пока не в должен этому помешать. Фокус рассказывает о других марсоходах, исследовавших Красную планету.
1 «Соджорнер»
Время работы — 85 земных суток
«Соджорнер» стал первым ровером, покорившим Марс. Аппарат приземлился на Красную планету 4 июля 1997 года. Своё имя он получил в честь женщины — борца с рабством Соджорнер Трут (придумал название 12-летний мальчик — победитель конкурса эссе). Марсоход был рассчитан на 7-дневную миссию, но в итоге проработал 85 суток. За это время успел преодолеть около 100 м.
2 «Спирит»
Время работы — 2269 земных суток
В январе 2004 года NASA в рамках программы Mars Exploration Rover доставило на Марс два планетохода. Первый из них, «Спирит», совершил мягкую посадку 4 января. Изначально планировалось, что за 92 суток он проедет 600 м. Однако в итоге ровер преодолел 7,3 км, пока в конце 2009-го не застрял в песчаной дюне. Связь со «Спиритом» окончательно потеряна на 2269-е сутки от начала миссии.
3 «Оппортьюнити»
Время работы — 5252 земных суток
Брат-близнец «Спирита» приземлился на Марс 25 января 2004 года и более чем вдвое побил его рекорд. Связь с ровером прервалась на 5252-е сутки от начала миссии, когда он попал в песчаную бурю. За это время «Оппортьюнити» проехал 45 км. NASA несколько раз пыталось установить связь с марсоходом, но после девяти месяцев безуспешных попыток 13 февраля 2019 года официально завершило миссию.
4 «Кьюриосити»
Время работы — 2774 земных суток (на 12 марта)
Марсоход третьего поколения с химической лабораторией на борту 6 августа 2012 года совершил мягкую посадку на планету. Запланированный срок службы — 686 дней, однако он продолжает работать по сей день. Ровер успешно пережил пылевую бурю и поломку бура, смог определить возраст пород, содержащих органические вещества, обнаружил грязевые трещины, оставшиеся после высыхания «ручьёв», и сделал множество селфи.
5 «Розалинд Франклин»
Запуск запланирован на июль 2020 года
Планетоходы, побывавшие на Марсе, принадлежат NASA. Но уже в феврале 2021 года им может составить конкуренцию ровер «Розалинд Франклин», который готовится к отправке на Красную планету в рамках совместной миссии «ЭкзоМарс» Европейского космического агентства и Роскосмоса. Запуск космического аппарата с марсоходом запланирован на июль этого года, а посадка на Марс — на февраль следующего.
