Наприкінці ХУІІІ ст. Гершель відкрив і відніс до каталогів понад 2500 світлових туманностей. Через 150 років вчені з'ясували, що це зоряні системи. Їх назвали галактиками.
В 1924 р. американський астроном Габбл виявив у цих туманностях не тільки безліч зір, а й розсіяні і кулясті скупчення, нові зорі і цефеїди.
Визначивши періоди змінності блиску й видиму величину цефеїд, Габбл визначив відстані до них і до галактик, в яких вони знаходяться, зробив оцінку розмірів цих галактик і поділив їх за зовнішнім виглядом на: еліптичні Е, спіральні S, лінзоподібні (проміжні між Е і S), неправильні Ir.
Наша Галактика входить до складу Місцевої групи, яка містить дві великих спіральних галактики - Туманність Андромеди і галактик в сузір'ї Трикутника, а також більше 20 карликових і неправильних галактик, серед яких найбільшими є Магелланові Хмари.
Найближча до нас у північній півкулі неба галактика Туманність Андромеди (спіральна). У південній півкулі спостерігаються дві неправильні галактики - Велика Магелланова Хмара і Мала Магелланова Хмара.
Спостереження показують, що лінії у спектрах відомих галактик (крім найближчих до нас) зміщені у червоний бік порівняно з лініями нерухомих об'єктів. Це явище отримало назву червоного зміщення галактик, пов'язане з їх рухом у просторі від спостерігача.
Габбл виявив, що чим далі від нас знаходиться галактика, тим з більшою швидкістю вона від нас віддаляється. На підставі цього він зробив висновок, що Всесвіт не є статичним. а неперервно розширюється, і відстані між галактиками весь час зростають. Всесвіт розширюється.
У всіх галактиках, окрім найменших, виділяється яскрава центральна зона, яка називається ядром. Велика яскравість пояснюється високою концентрацією зір у ядрі.
Ядра деяких галактик особливо яскраві, і вони є потужними джерелами випромінювань в оптичному, рентгенівському і радіодіапазоні. Їх називають галактиками з активним ядром. Випромінювання з них пов'язують з існуванням в їх центрі чорної дірки.
Є ряд галактик, випромінювання яких більш потужне в діапазоні радіохвиль ніж в оптичному. Їх називають радіогалактиками.
Найпотужніші джерела радіовипромінювання у Всесвіті названо квазарами. Квазари - це дуже компактні й активні ядра деяких галактик, де в малому об'ємі відбувається колосальне виділення енергії.
Світність квазарів у сотні разів більші від потужності від найбільшої галактики з її сотнями мільярдів зір.
Вік Всесвіту, виходячи із законів роширення, повинен становити 12-15 млрд. років. У Всесвіті не виявлено зір, старіших від цього терміну.
Згідно сучасної моделі, Всесвіт має комірчасту структуру, тобто складається з великих порожнин, що дотикаються одна до одної. Скупчення і надскупчення галактик, зібрані у волокнисті структури завдовжки в десятки мегапарсеків, утворюють своєрідні стінки, які охоплюють порожнини. Припускають, що в порожнинах є темна матерія, природа якої невідома.
