Зорі - неоднорідний за властивостями клас астрономічних об'єктів. Вони мають різні: розміри, масу, температуру, спектри, світність, блиск, час життя.
Маси відомих зір лежать у межах від 0,01-0,03 (коричневі карлики) до 60-70 (блакитні надгіганти) сонячних мас.
Ще більша розбіжність у світності зір. Найближча до нас зоря Проксима Кентавра має світність 0,000056L Сонця. Тоді як одна із зір у сузір'ї Киля світить як мільйон наших Сонць разом узятих.
Понад 90% відомих зір поділено на сім спектральних класів (O-B-A-F-G-K-M), всередині яких введено ще поділ на 10 підкласів. Наприклад Сонце в каталозі позначено як зоря типу G0.
Вивчаючи зоряне небо, помітили, що є багато зір, розташованих близько одна від одної. Їх поділяють на: оптично-подвійні, фізично-подвійні (кратні), зоряні скупчення, затемнювано-подвійні, спектрально-подвійні, тісні подвійні, фізично-змінні, пульсуючі змінні, нові зорі, наднові зорі.
Утворення зорі розпочинається з газово-пилової хмари, яка складається з 70% гідрогену і 27% гелію. Хмара стискається, температура починає зростати і перетворюється в нагрітий згусток протозорю. З часом утворюється ядро і протозоря перетворюється на молоду зорю.
Герцшпрунг і Рессел упорядкували зорі в залежності між температурою і світністю (діаграма Герцшпрунга-Рессела), яка носить назву головною послідовністю. У лівій верхній частині цієї залежності перебувають молоді зорі - білі гіганти, у правій нижній частині знаходяться найбільш холодні маломасивні зорі - червоні карлики (Сонце - жовтий карлик, знаходиться посередині послідовності).
В міру вигоряння ядерного пального зоря переміщується вздовж головної послідовності вниз. Перебування зорі на ній завершується, коли вичерпується ядерне пальне - водень.
Залежно від маси зорі, подальша еволюція її може бути різною: маломасивні зорі охолоджуються і стають невидимими; середньомасивні зорі стають нейтронними зорями і пульсарами; надважкі зорі після стадії надгіганта, який своїм потужним гравітаційним полем не випускав навіть світло, зоря перетворювалась в "чорну" дірку.