Мета.

1. Для глибокого розуміння навчального матеріалу цього розділу слід збагнути його логічну структуру. У цьому розділі ви продовжували вивчати властивості матерії (мал. 5.45).
2. Три основні положення молекулярно-кінетичної теорії (МКТ) речовини сформульовано на підставі результатів спостережень і дослідів. Для кожного із трьох положень слід навести приклади експериментальних підтверджень.
3. Потрібно розуміти, що між атомами і молекулами одночасно діють сили притягання і сили відштовхування електромагнітної природи.
4. Для усвідомлення усіх перетворень, що призводять до одержання рівнянь, законів, величин цього розділу важливо розуміти такі абстрактні поняття, як відносна молекулярна маса М_r, молярна маса , кількість речовини ν. Ви їх вивчали у шкільному курсі хімії. Для їх свідомого засвоєння зробимо декілька зауважень. Потреба у введенні цих понять зумовлена складністю математичних викладок, якими користувались учені, теоретично обґрунтовуючи дослідні дані з вивчення газів та інших речовин, що складаються з величезної кількості частинок дуже малих розмірів. Установлюючи відносну молекулярну масу сполук, учені користувались кратною подільністю маси їх молекули на якийсь еталон маси. Із цих міркувань за еталон було взято 1/12 маси ізотопу карбону . Було введено також поняття кількості речовини і молярної маси. Особливо зазначимо, що певну кількість речовини, відносну молекулярну і молярну масу мають всі речовини, а не тільки ідеальний газ.
5. На основі прийнятих положень МКТ речовини та експериментальних результатів досліджень газів створено МКТ газів. Для побудови цієї теорії використано модель ідеального газу. На основі цієї моделі і законів класичної механіки виведено основне рівняння МКТ газів ( ). Його називають основним, бо з нього виводяться інші газові закони, зокрема рівняння Клапейрона-Менделєєва, результатами якого є газові закони Авогадро, Бойля – Маріотта , Гей-Люссака, Дальтона, Шарля.
6. Температура є головним поняттям розділу «Молекулярна фізика і термодинаміка» найбільш пов’язаним з іншими поняттями (мал. 5.46).
7. Головним поняттям температури залишається і під час вивчення властивостей рідин і твердих тіл (мал. 5.47) від температури залежить стан речовини, її властивості в різних агрегатних станах.
8. За будь-якої температури рідини відбувається випаровування. За певної визначеної для кожної рідини температури пароутворення відбувається в усьому об’ємі рідини і називається кипінням. Зі зниженням температури до точки роси відбувається конденсація, наприклад, водяної пари.
9. Унаслідок випаровування води утворюється ненасичена і насичена пара, вміст якої у повітрі визначає абсолютна і відносна вологість. Слід пам’ятати, що насиченою може стати і ненасичена пара, відділена від рідини, якщо її ізотермічно стискати або ізохорно охолоджувати. Температуру, за якої ненасичена пара перетворюється в насичену в результаті охолодження, називають точкою роси. Це спостерігається і під час випадання роси поблизу поверхні Землі.
10. На межі рідини, твердого тіла і газу (пари) спостерігаються явища поверхневого натягу і змочування, які сприяють виявленню капілярних явищ.
11. Тверді тіла поділяють на кристалічні та аморфні. Вони мають здатність до деформацій, за якими вивчають механічні властивості, а регулювати ці властивості можна за діаграмою розтягу матеріалу.
12. Тверді тіла внаслідок плавлення перетворюються в рідини, а внаслідок тверднення рідини стають твердими тілами. Кристалічні тіла плавляться і тверднуть за певної температури, аморфні ж, поступово розм’якшуючись під час нагрівання, перетворюються в рідини. Аморфні тіла не мають і цілком визначеної температури тверднення.
13. Запропонована логічна структура поелементно конкретизована у змісті навчального матеріалу і стає зрозумілою лише в результаті самостійної наполегливої праці.