Параграф 30.

Промінь лазера - це когерентне випромінювання, він являє собою як би колону фотонів одного кольору, і кожний фотон знає своє місце в строю. І ось колона фотонів врізається в натовп молекул повітря, вуглекислого газу, водяної пари, стикається з частинками пилу, які завжди є в повітрі. Наштовхуючись на перешкоди, промінь поступово втрачає потужність, змінює характеристики і навіть колір. Частина фотонів при цьому відбивається і повертаються назад передаючи при цьому інформацію про атмосферу.

В 1897 році на сторінках фантастичного роману Г.Уелса появився "генератор теплових променів". Це був фантастичний прообраз працюючого в інфрачервоному діапазоні лазера.
 Через чверть століття лазер з'являється в романі Л.Толстого під назвою "гіперболоїд".
 Вперше ідея створення лазерів була висунута вченим Фабрикантом в 1940 році, але не реалізована. На початку 50-х років академіки Басов і Прохоров та незалежно від них американський фізик Таунз запропонували такі методи впливу на речовину (гази, кристали...), які дають можливість отримати досить сильне випромінювання і створити пристрої, що використовують це випромінювання. Цим вченим за роботи, які привели до створення лазера була присуджена Нобелівська премія.

Ефект Комптона.

У 1920 році американський фізик А. Комптон почав вивчати розсіювання рентгенівських променів різними речовинами. Було встановлено:

1. В  розсіяному випромінюванні з'являються промені, довжина хвилі яких більша, ніж довжина хвилі первинного випромінювання. Цей факт не узгоджується з теорією класичного розсіювання електромагнітних хвиль, за якою довжина падаючої хвилі дорівнює довжині розсіяної.

2. Для даного кута розсіювання: а) зміщення довжини хвилі в усіх розсіюючих речовин однакове; б) інтенсивність комптонівського розсіювання тим менша, чим більший порядковий номер хімічного елемента; в) інтенсивність первинних променів у розсіяному випромінюванні збільується із зростанням порядкового номера хімічного елемента.

3. Зменшення довжини хвилі розсіяних променів зростає із збільшенням кута розсіювання.

Для пояснення цих фактів Комптон використав нові на той час відкриття: рентгенівські промені, електрон, поняття про кванти. Він припустив, що рентгенівські промені, подібно до світла, мають корпускулярні властивості: фотони пружно взаємодіють з електронами.

Явище зміни довжини хвилі розсіяних рентгенівських променів на слабко зв'язаних електронах дістало назву ефекту Комптона.