Четвер, 23.11.2017, 15:39
Форма входу
Меню сайту
Категорії розділу
Фізика 9 клас [93]
Фізика 10 клас [63]
Фізика 11 клас [76]
Астрономія [37]
Коледж [29]
Документація на кабінет [7]
Розробки уроків [0]
Позакласна робота [16]
Роботи учнів [1]
Корисні посилання [7]
Різне [22]
Фото [8]
Методика [2]
Пошук
Друзі сайту




























Годинник
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Нашому сайту

Каталог статей

Головна » Вчитель » Астрономія

Урок 2. Небесні світила й небесна сфера. Сузір'я. Зоряні величини. Визначення відстаней до небесних світил. Астрономія та визначення часу.

1. Небесна сфера - це уявна сфера довільного радіуса, в ценрі якої знаходиться спостерігач і на яку спроектовано всі світила так, як він бачить їх у певний момент часу з певної точки простору.

2. На небі Землі близько 6000 зір. В півн. півкулі людина може спостерігати до 2900 зір. Самих яскравих - 15. Вони об'єднані у 88 сузір'їв. Сузір'я - це певна ділянка зоряного неба з чітко окресленими межами, що охоплює всі належні їй світила і яка має власну назву. В день зір на небі не видно через яскраве сонячне проміння. Відмінність при спостереженні планет і зір в тому, що зорі мерехтять, а планети ні. На зоряному небі Місяця можна спостерігати ті ж сузір'я, що й на Землі.

2.1. Найвідоміше сузір'я неба Велика Ведмедиця складається  з семи зірок. Поряд з другою зорею ручки ковша Міцар знаходиться ледь помітна зоря Алькор. Раніше сузір'я Великої Ведмедиці разом з Полярною зіркою називали Кінь на приколі. А Полярну зірку - Прикіл-зіркою.

2.2. Південний хрест - найменше сузір'я на небі, але в ньому найбільша концентрація яскравих зірок.

2.3. У пору сінокосу разом із косарями рано-вранці сходять три яскраві біло-голубі зорі, які вишикувалися вздовж однієї лінії, нахиленої до горизонту. Наші пращури називали їх - Косарі. Це "пояс" сузір'я Оріон, яке найкраще видно взимку. Вісім найяскравіших зір Оріона утворюють фігуру, яка нагадує великий бант. Стародавні греки побачили в обрисах цього сузір'я гігантського мисливця з високо піднятою над головою палицею і щитом та з колчаном зі стрілами на поясі. Сузір'я Оріон легко розшукати в листопаді-січні за Поясом Оріона (три зорі): Мінтака, Альнілам, Альнітак. Ригель - найяскравіша зоря сузір'я, Бетельгейзе - одна з найбільших зір на небі. Сузір'я Оріона багате на астеризми - групи зір, які легко впізнати на нічному небі. Крім Косарів (Пояс Оріона) тут є Меч Оріона, Щит Оріона, Палиця Оріона та Дзеркало Венери.

3. Найяскравіших зір є 275. Всі вони отримали власні назви (15% - грецькі назви, 5% - латинські, 80% - арабські). 500 років тому у кожному сузір'ї зорі позначили літерами грецького алфавіту (альфа, бета, гамма...) в міру зменшення їхньої яскравості (є вийнятки). Для зір, яскравість яких змінюється з часом, запроваджені позначення латинськими літерами: R, S ... Z, RR, AZ, V335. Окремі зорі названо іменами вчених, що їх вивчали.

4. Зорі є серед найпопулярніших знаків державної символіки (прапори, герби): Велика Ведмедиця з Полярною зорею на прапорі Аляски;Південний хрест на прапорах Австралії, Бразилії, Нової Зеландії, Папуа-Нової Гвінеї, Самоа, Токелау, неофіційних прапорах Кокосових островів і острова Різдва. На прапорі Бразилії зображено 9 сузір'їв і 27 зірок.

5. Нам здається, що всі небесні світила знаходяться на однаковій відстані від нас на велетенській небесній сфері. Насправді вони знаходяться на різних відстанях від спостерігача.

6. Відстань до Місяця, яка дорівнює 60 радіусам Землі, за тривалістю проходження його через тінь Землі при повному місячному затемненні встановив грецький вчений Гіппарх біля 150 р. до н. е.

7. Відстані до планет Сонячної системи визначили лише у XVII ст. через вимірювання горизонтального паралаксу. а відстані до близьких зір - річного паралаксу.

8. Горизонтальний паралакс - це кут між напрямом на світило з якої-небудь точки земної поверхні і напрямом з центра Землі.

9. Річний паралакс - кут, під яким із зорі було б видно радіус земної орбіти.

10. В астрономії використовують особливі одиниці для відстаней: астрономічна одиниці (а. о.), яка дорівнює відстані від Землі до Сонця; парсек (пк) - відстань, з якої середній радіус земної орбіти видно під кутом 1" (секунда дуги); світловий рік (св. р.) - відстань, яку проходить світло за один рік. 1пк = 3,26 св. р. = 206 265 а.о. = 3*1016 м.

11. З метою класифікації зір за їх блиском Гіппарх увів поняття видимої зоряної величини. Найяскравіші зорі виділені у групу зір 1-ї величини, трохи слабкіші - 2-ї, а ледве помітні - 6-ї величини. Згодом зоряні величини стали позначати літерою m, що проставляється як показник степеня (наприклад 1m ).

12. Зоряна величина m і освітленість Е пов'язані залежністю:                   m = -14m - 2,5 lg E. Освітленість Е, яку створює зоря 1m, у 2,512 разів більша, ніж від зорі 2m і т. д. Однак видима зоряна величина m не дає інформації про справжню потужність джерела (близька свічка краще освітлює текст, ніж далека електрична лампочка). Тому для характеристики зір введено абсолютну зоряну величину М.

13. Абсолютна зоряна величина - це така зоряна величина, яку б мала зоря, якби перебувала від нас на відстані 10 пк (32,6 св. р.).

14. Важливою характеристикою зорі М та її світністю L існує зв'язок.

15. Окрім зір, на небі можна спостерігати багато інших об'єктів - туманності, зоряні скупчення, галактики  тощо. Всі ці об'єкти занесено у спеціальні списки - каталоги.

16. На земній сфері існують дві особливі точки – географічні полюси (Північний і Південний), де вісь обертання Землі перетинає поверхню планети.

17. Площина земного екватора ділить нашу планету на північну і південну півкулі.

18. Меридіани на Землі проходять через географічні полюси. Початковий меридіан проходить поблизу знаходження колишньої Грінвіцької обсерваторії.

19. Якщо продовжити вісь обертання Землі в космос, то на небесній сфері ми отримаємо дві точки перетину, які називаються полюсами світу: Північний (біля Полярної зорі) і Південний полюс (у сузір’ї Октант).

20. Площина земного екватора перетинається з небесною сферою утворюючи небесний екватор, який поділяє небо на північну і південну півкулі.

21. Для орієнтування на поверхні Землі астрономи застосовують терміни прямовисна лінія та горизонт.

22. Прямовисна лінія, яка задається силою тяжіння в точці спостереження, утворює зеніт (напрям над спостерігачем) і надир (напрям вниз).

23. На горизонті розрізняють чотири точки: N – північ, S – південь, E – схід, W – захід.

24. Момент проходження Сонцем найвищої точки над горизонтом називають верхньою кульмінацією. Його визначають за допомогою палички: тінь на північ і має найменшу довжину.

25. Для знаходження положення небесних тіл використовують екваторіальну систему координат, яка  складається з прямого сходження (в годинах) і схилення (в градусах).

26. Координату схилення на карті визначають як відрізок радіальної лінії від екватора до даної зорі (на екваторі – 0, на Пн полюсі - +90 градусів).

27. Пряме піднесення на карті визначають як дугу екватора від точки весняного рівнодення до радіальної лінії, проведеної від полюса світу через дану зорю.

28. Моменти сходу – заходу небесних світил визначають за допомогою рухомої карти зоряного неба, або планісфери.

29. Якщо планети розміщуються по одну сторону від Сонця в секторі меншим за 90 градусів, то таке явище називають парадом планет, яке в середньому відбувається раз на 120 років. Наступний парад відбудеться 19 травня 2161 року. Попередній був у 1817 році.

Микола Іванович Дніпровський (1887-1944) в 1919 році в Пулковській обсерваторії організував першу службу часу, яка з 1921 року забезпечувала регулярну передачу точного часу.

 

 

Категорія: Астрономія | Додав: Yanok2524 (24.03.2014)
Переглядів: 6060 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 2.8/4
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: