П`ятниця, 29.03.2024, 04:37
Форма входу
Меню сайту
Категорії розділу
Фізика 9 клас [103]
Фізика 10 клас [105]
Фізика 11 клас [69]
Астрономія [79]
Коледж [29]
Документація на кабінет [7]
Розробки уроків [1]
Позакласна робота [18]
Роботи учнів [1]
Корисні посилання [6]
Різне [25]
Фото [9]
Методика [4]
Пошук
Друзі сайту




























Годинник
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Нашому сайту

Каталог статей

Головна » Вчитель » Астрономія

Урок 1н. Астрономія - фундаментальна наука, яка вивчає об'єкти Всесвіту та Всесвіт в цілому.

1. Астрономія (з гр. "астрон" - "зоря", "номос" - "закон") - це наука про небесні світила (планети, їх супутники, комети і метеорні тіла, Сонце, зорі, зоряні скупчення, туманності, галактики, речовину та поле, які заповнюють простір між світилами), закони їхнього руху та будову і розвиток Всесвіту.

2.  Основа астрономії - спостереження.

3. Астрономія - одна з найдавніших наук. За 3000 років до н. е. єгипетські жерці за першою ранковою появою найяскравішої зорі зоряного неба Сіріус визначали час настання розливу р. Ніл. В Китаї видимі рухи Сонця і Місяця були так добре вивчені, що астрономи передбачали сонячні та місячні затемнення.

4. Було три причини, які обумовили і стимулювали зародження і розвиток астрономії: практичні потреби людей (мисливці - місячні і безмісячні ночі; землероби - розливи великих річок; люди розробили календарі, визначили за Сонцем схід і захід); нагромадження астрономічних знань для астрологічних завбачень (вавілоняни помітили "блукаючі світила" (планети), так понад 4000 років тому зародилась астрологія - за положенням планет на небі передбачати хід подій: погоду, урожай, мир, війну, долю; усвідомлення справжнього положення Землі й людини у Всесвіті. Обмеженість земних ресурсів (поверхні, корисних копалин, ресурсів біосфери) і дія другого закону термодинаміки, яка обмежує кількість енергії, що її може виробляти та використовувати людство на Землі, роблять неминучим освоєння людством нашої Сонячної системи.

5. Довгий час люди вважали Землю плоскою. Птолемей біля 150 р. н. е. створив геоцентричну систему світу з Землею у центрі. Її використовували майже 1500 років.

6. Коперник  у ХУІ ст. запропонував геліоцентричну систему світу з Сонцем у центрі, "зрушив Землю, зупинивши Сонце". Стверджують, що за 500 років до цього Біруні висловив думку про те, що Земля обертається навколо Сонця.

7. Створювали сучасну астрономію сотні вчених, а саме:

7.1. Галілей вперше збудував і використав телескоп для спостереження за небесними світилами, відкрив 4 супутники Юпітера та фази Венери.

7.2. Кеплер встановив закони руху планет.

7.3. Ньютон, узагальнивши закони Кеплера, відкрив закон всесвітнього тяжіння і заклав основи небесної механіки.

7.4. Гершель створив модель нашої Галактики - скінченних розмірів системи зір.

7.5. Фраунгофер вперше використав спектральний аналіз в астрономії.

7.6. Габбл довів, що за межами нашої Галактики є незліченне число інших таких же зоряних систем і що цей світ галактик розширюється.

7.7. Ейнштейн створив теорію відносності, яка стала фундаментом космології.

8. Сучасна астрономія є розвиненою наукою і поділяється на окремі дисципліни: астрофізика (вивчає фізичні властивості та хімічний склад небесних тіл), небесна механіка, астрометрія, зоряна астрономія, космогонія, космологія.

9. Земля - холодне небесне кулясте тіло радіусом 6370 км. На відстані 60 земних радіусів від Землі знаходиться її супутник - Місяць, теж холодне кулясте тіло розмірами в 4 рази меншими земних. Обертається навколо Землі за 27,3 доби. Ми бачимо лише освітлену Сонцем частину Місяця (фази).

10. Сонячна система є системою гравітаційно пов'язаних небесних тіл, що складається з центрального масивного тіла — Сонця, восьми великих планет, які рухаються навколо нього: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, понад 100 їх супутників, поясу астероїдів та поясу Койпера, які складаються з метеоритної речовини, пилу та комет. Пояс Койпера, який містить близько 70-100 тис. об'єктів ~100 км у діаметрі, виявлено у 1992–2000 рр. завдальшки 30-50 а.о. від Сонця, зокрема Плутон, який 26 Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу 2006 р. виключила зі складу планет.

11. Головна роль у Сонячній системі належить Сонцю. Його маса приблизно в 750 разів перевищує масу всіх інших тіл, що входять до системи. Сонце - найближча до Землі зоря. Світло від Сонця до Землі проходить за 8,3 хвилини, а від найближчої до Сонця зорі Проксима із сузір'я Кентавра - 4,3 роки. Гравітаційне тяжіння Сонця є визначальною силою для руху всіх тіл Сонячної системи, які обертаються навколо нього. Середня відстань від Сонця до найдальшої від нього планети Нептун становить 30 астрономічних одиниць, тобто 4,5 млрд км, що дуже мало в порівнянні з відстанями до найближчих зір. Тільки деякі комети віддаляються від Сонця на 1015 а.о. і можуть відчувати істотний вплив тяжіння інших зір.

12. За сучасними уявленнями Сонце й Сонячна система утворилися близько 4,6 млрд років тому внаслідок гравітаційного стискання хмари міжзоряного газу й пилу.

13. Більша частина маси об'єктів, пов'язаних із Сонцем гравітацією, міститься у восьми відносно відокремлених планетах, що мають майже кругові орбіти й розташовані в межах майже плоского диска — площині екліптики. Чотири менші внутрішні планети: Меркурій, Венера, Земля та Марс, звані також планетами земної групи, складаються в основному з силікатів та металів. Чотири зовнішні планети: Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун, звані також газовими гігантами, значною мірою складаються з водню та гелію та набагато масивніші, ніж планети земної групи.

14. У Сонячній системі є дві ділянки, заповнені малими тілами. Пояс астероїдів, що розташований між Марсом і Юпітером, за складом подібний до планет земної групи, оскільки складається переважно з силікатів і металів. Найбільшими об'єктами поясу астероїдів є Церера, Паллада та Веста. За орбітою Нептуна розташовано транснептунові об'єкти, що складаються з замерзлої води, аміаку та метану, найбільшими з яких є Плутон, Седна, Хаумеа, Макемаке та Ерида. Додатково до тисяч малих тіл у цих двох ділянках є інші популяції різноманітних дрібних тіл, таких як комети, метеороїди та космічний пил, що рухаються навколо Сонця.

15. Шість із восьми планет та три карликові планети мають природні супутники. Кожна з зовнішніх планет оточена кільцями пилу та інших частинок.

16. Сонячний вітер (потік плазми від Сонця) створює міхур в міжзоряному середовищі, який називається геліосферою, який простягається до краю розсіяного диска. Гіпотетична хмара Оорта, що служить джерелом довгоперіодичних комет, може сягати на відстань приблизно в тисячу разів більшу порівняно з геліосферою.

17. Сонячна система входить до складу Чумацького Шляху (Молочний Шлях). Сонце і всі зорі, які ми бачимо являють лише мізерну частку велетенської за розмірами і кількістю зоряної системи Галактика, спіральної за формою зверху, а збоку нагадує двоопуклу лінзу. Галактик у Всесвіті є безліч і видима для засобів досліджень частина називається Метагалактикою.

18. Під час руху в Галактиці, Сонячна система час від часу потрапляє до міжзоряних газопилових хмар. Внаслідок високої розрідженості речовини цих хмар занурення Сонячної системи в хмару може виявитися лише в невеликому поглинанні й розсіюванні сонячних променів. Вплив цього ефекту в історії Землі наразі не встановлено.

19. Усі великі планети — Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун — обертаються навколо Сонця в одному напрямку (у напрямку осьового обертання самого Сонця), майже круговими орбітами, площини яких мають невеликий нахил одна до одної (і до площини сонячного екватора).

20. Площину земної орбіти — екліптику — вважають основною площиною для відліку нахилу орбіт планет та інших тіл, що обертаються навколо Сонця. Відстані в Сонячній системі зазвичай вимірюють в астрономічних одиницях — середня відстань від Землі до Сонця, що приблизно дорівнює 150 млн км.

Категорія: Астрономія | Додав: Yanok2524 (19.08.2020)
Переглядів: 6744 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: