Зорі присутні на небі вдень і вночі. Є вони і навколо Сонця. Але повітряна атмосфера Землі вдень сильно розсіює сонячні промені, які перекривають слабке світло від зірок, і вони стають непомітними.
1. До фізичних характеристик зір відносять світність, температуру, радіус і густину, які суттєво різняться між собою. Між цими характеристиками існує взаємозв'язок, який відображає еволюційний шлях зорі.
2. Для вимірювання відстаней до зір астрономи змушені визначати річні паралакси. Найбільший паралакс має найближча до нас зоря Проксіма Кентавра, але в Європі її не видно. В Україні можна бачити найближчу зорю Сіріус.
3. Відстань до зір вимірюють у світлових роках, та в парсеках. 1 пк = 3,26 св. року.
4. Термін "зоряна величина" введений грецьким астрономом Гіппархом, який розділив усі видимі зорі за яскравістю на 6 класів. Найяскравіші зорі названі зорями першої величини, слабкіші - другої, а найслабкіші - шостої.
5. Погсон встановив, щоб зорі першої зоряної величини мають бути у 100 разів яскравіші за зорі шостої величини. Видиму зоряну величину позначають літерою m. Вона визначає кількість світла, що потрапляє від зорі до нашого ока.
6. Для визначення видимих зоряних величин небесних світил астрономи взяли за стандарт північний полярний ряд - це 96 зір навколо північного полюса світу. Найяскравіша серед них Полярна.
7. Дуже яскраві небесні світила мають від'ємну зоряну величину. Найяскравіша зоря нашого неба Сіріус має видиму зоряну величину  -1,6, Венера -4,5, Сонце -26,7.
8. Зоряну величину, яку мала б зоря на стандартній відстані 10 пк, називають абсолютною зоряною величиною.
9. Світність зорі визначає кількість енергії, що випромінює зоря за одиницю часу, тобто потужність випромінювання зорі.
10. Температуру зорі можна визначити за допомогою законів випромінювання чорного тіла. За температурою їх розділили на 7 спектральних класів. Найгарячіші зорі синього кольору.
11. Основні хімічні елементи у Всесвіті - Гідроген та Гелій.
12. Радіус зорі можна визначити, вимірюючи її світність та температуру поверхні.
13. Сонце за своїми параметрами належить до жовтих зір, яких у Всесвіті найбільше і які перебувають у стані рівноваги та не змінюють своїх розмірів протягом мільярдів років.
14. Герцшпрунг та Рессел запропонували діаграму спектр - світність, де розміщені білі карлики, червоні карлики і червоні гіганти. У космосі існують зорі-гіганти, які в тисячі разів більші, ніж Сонце, і зорі-карлики, радіус яких менший, ніж Землі.
15. На зоряному небі є багато зір розташованих близько одна від одної. Насправді в просторі вони рознесені на великі відстані і лише проектуються на близькі точки небесної сфери. Такі зорі називають оптично подвійними.
16. Фізично подвійними або кратними називаються системи зір (компонентів), які під дією сил взаємного тяжіння обертаються навколо спільного центра мас. В цій системі є головна зоря А і супутники В, С, ...
17. Зорі, видима величина яких ритмічно змінюється внаслідок затемнення одного компонента іншим, називається затемнювано-подвійними (змінними). Наприклад, зорі типу Алголя.
18. Зорі, подвійність яких можна встановити тільки за допомогою спектральних спостережень називаються спектрально-подвійними.
19. Пари зір, відстані між якими сумірні з їхніми розмірами, називають тісними подвійними системами. В таких випадках можливі дотики зір та обмін речовиною.
20. Зорі, зміна блиску яких зумовлена процесами, які відбуваються у їхніх надрах, називають фізично змінними. Фізичні змінні зорі поділяють на пульсуючі та спалахуючі. Окремим випадком спалахуючих змінних зір є нові та наднові зорі.
21. Найвідомішими серед пульсуючих змінних зір є цефеїди.
22. Зорі, блиск яких раптово зростає в тисячі й навіть мільйони разів, називають новими зорями. Спалах наднової зорі - явище незрівнянно більшого масштабу, ніж спалах нової.
23.  Пульсари - це пульсуючі джерела радіовипромінювання; об'єкти, які виникають на заключних етапах еволюції зір.