1. Станом на жовтень 2018 року у Сонячній системі відкрито 185 супутників великих планет і 9 супутників карликових планет. Відомі також супутники деяких астероїдів.
2. Меркурій і Венера не мають природних супутників. Земля має один супутник - Місяць. Марс має два супутники - Фобос (страх) і Деймос (жах).
3. Станом на 5 жовтня 2018 року відкрито 79 супутників Юпітера, з них 72 отримали номери, у тому числі 52 мають назви: Юпітер має 4 найбільші Галілеєві супутники: Іо, Європа, Ганімед, Каллісто.
4. Станом на 1 жовтня 2018 року відкрито 62 супутники Сатурна, з них 53 отримали назви. Першим був відкритий Япет в 1671 році.
5. Станом на 1 жовтня 2018 року відкрито 27 супутників Урана.
6. Станом на 1 жовтня 2018 року відкрито 14 супутників Нептуна, всі мають номери, з них 13 отримали назви. Першим був відкритий Тритон в 1846 році.
7. Карликові планети мають супутники: Плутон - 5 (найбільш відомий Харон); Гаумеа - 2; Ерида - 1; Макемаке - 1.
8. Багато малих планет (астероїдів) мають також супутників.
9. До малих тіл Сонячної системи відносяться астероїди, комети, метеорні тіла і міжпланетний пил.
10. Між орбітами Марса і Юпітера знаходиться пояс астероїдів. Астероїди - це кам'янисті тіла розмірами до 100 км. Найбільшим властива сферична форма і розмірами до кількох сотень км (Церера, Паллада, Веста, Юнона).
11. За орбітою Нептуна знаходиться пояс Койпера, де міститься близько 120 планетоїдів розмірами до 400 км і понад 200 млн невеликих за розмірами (до 10 км) залишків "будівного" матеріалу Сонячної системи, які в основному складаються з льоду.
12. Комети - малі тіла Сонячної системи, орбіти яких дуже витягнуті еліпси. Прилітають вони до Сонця з хмари Оорта. Комети мають голову і хвіст. Голова складається з ядра і світної оболонки.
13. Під дією тиску сонячного світла і сонячного вітру речовина голови відкидається в бік, протилежний Сонцю, утворюючи хвіст. 
14. При входженні комети в атмосферу Землі пилові частинки спричиняють світлове явище - метеор, або метеорний дощ. Досить великі частинки породжують яскраве явище вогняної кулі на небі - болід.
15. Метеорне тіло, що впало на Землю називають метеоритом. Вони залишають на Землі кратери. Відомо 150 кратерів. Найдавніший на території України Іллінецький (Вінниця) діаметром 7 км, глибиною 700 м, вік якого 400 млн. років.

Астероїд Вініфера, названий на честь винограду, відкрив німецький астроном Франц Кайзер в 1913 році, предки якого вирощували виноград.

Ні ГОРИТЬ, Ні КОЛЕТЬСЯ

Великий метеорит, що упав в Австралії, виявився зовсім незвичайним об’єктом. Місцеві вчені зуміли простежити траєкторію його польоту, тому що він випромінював бузкове світло. Небесне тіло витягли з піску, і воно виявилося зовсім неоплавленим.

Метеорит був густо “нашпигований” прозорими кристалами розміром з горошину. При подальшому вивченні почалися чудеса. Космічні "горошини” не піддавалися ніяким відомим на Землі способам дослідження. Вони не розколювалися, не горіли в потоці кисню, не реагували на сильні кислоти, на рідкий гелій. “Горошини” навіть ніяк не “відчували” ріжучі грані алмаза. Вони явно “не бажають” вступати в контакт із земною наукою.

Звідки в космосі беруться метеорити?

 Справді, звідки - з інших далеких галактик чи з нашоі ріднсй Сонячної системи? Ця система не завжди була такою, якою ми її знаємо. До неї входило не дев'ять планет, а десять. Вивчаючи будову астероїдів - малих планет, які обертаються між Марсом та Юпітером, - вчені виявили, що вони не мають притаманної для планет форми кулі, а являють собою різного розміру уламки якогось великого тіла. Було вирішено, що астероїди, комети і метеори - це єдиний комплекс тіл Сонячної системи. Усіх їх можна розглядати як уламки планети, яка колись розпалась.

Ця планета, десята за рахунком була п'ятою за місцем від Сонця і колись існувала між Марсом та Юпітером. Вона пула молодою і нестійкою, і розпад її був спричинений тяжінням велета Юпітера в небезпечному сусідстві з яким вона знаходиться, Цю .планету назвали Фаетоном використавши для її імені давньогрецький міф. Фаетон був сином Геліоса - бога Сонця. Одного разу батько дозволив Фаетону проїхатися небом на своєму сонячному візку. Коні, що дихали вогнем, не відчуваючи могутньої руки Геліоса, підхопили його і понесли. Коли переляканий Фаетон кинув віжки, коні звилися, тягнучи за собою візок - то високо до зірок, то спускаючись до самої Землі. Вона запалала, скипіли ріки. Розгніваний Зевс, цар богів, кинув свої перуни і загасив пожежу. Він розбив візок, розкидав його уламки і упряж по небу... Як вражаюче ця легенда нагадує про долю десятої планети!